Що треба знати про туберкульоз
Останнім часом почастішали випадки
захворювання на туберкульоз, виникли серйозні проблеми з лікування. На
туберкульоз можуть захворіти люди різного віку. Населення мало інформоване про
ті форми захворювання, які зараз зустрічаються найчастіше. Початкові стадії пропускаються
і лікування починається в запущених випадках, коли вже його ефективність
набагато нижча.
Туберкульоз (застаріла назва сухоти, бугорчатка) – інфекційне захворювання,
яке характеризується виникненням у різних органах, головним чином в легенях, специфічних
запальних змін. Дані розкопок і найдавніші документи писемності свідчать про
те, що туберкульоз має такий вік, як і людина. У 1882 році видатним вченим Р.
Кохом були відкриті збуджувані туберкульозу – мікробактерії, які мають довгасту
форму (палички Коха). Давно було помічено зв’язок захворювання на туберкульоз з
умовами життя людини, можливість його швидкої прогресуючої течії зі смертельним
кінцем. Туберкульоз – одна із найпоширеніших на земній кулі захворювань,
масштаби цього соціального зла і сьогодні дуже великі. Погіршення матеріальних
умов і ослаблення уваги до цього захворювання призвели до значного зростання
випадків захворювання на туберкульоз в Україні, почастішали важкі і запущені
форми.
Основним джерелом зараження є хвора людина. Найчастіше туберкульоз
розповсюджується повітряно-краплинним шляхом, коли при кашлі і чханні дрібні
краплини мокроти і слини, що містять мікробактерії, потрапляють в довкілля, в
повітря, яке вдихають оточуючі, на домашні речі, на шкільне обладнання.
Потрапивши в довкілля, збуджувані туберкульозу можуть дуже довго зберігати
життєдіяльність, особливо в слабо освітлених місцях. Тривале збереження
туберкульозної палички і після висихання мокроти не втрачає можливості
контактно-побутового зараження туберкульозом через посуд, одяг, іграшки, книги,
зошити. При сухому прибиранні приміщення, при струшуванні речей, в транспорті в
дихальні шляхи можуть проникнути живі мікробактерії туберкульозу. Найчастіше
туберкульозна паличка потрапляє в організм людини дихальними шляхами, але можна
заразитися і через шлунково-кишковий тракт, вживаючи інфіковане молоко, через
подряпини на шкірі у доярок, працівників м’ясокомбінатів, що мають справу з
інфікованою худобою.
Крім людей, на туберкульоз хворіють домашні тварини, в основному велика
рогата худоба, домашня птиця (кури, індички). Нині почастішали випадки
захворювання на туберкульоз домашніх тварин. Хвороба передається через молоко і
молочнокислі продукти від хворих корів і через яйця від хворих курей. Звичайне
кип’ятіння молока не завжди знищує туберкульозну паличку, тому на стихійних
ринках молочні продукти купувати не варто, це стосується і молочнокислих
продуктів.
Розрізняють відкриту і закриту форми туберкульозу. При відкритій формі в
мокроті хворого виявляються мікробактерії туберкульозу. Якщо хворий не
дотримується запобіжних засобів, він стає заразним для оточуючих. Зараження
може статися не тільки при тривалому контакті з таким хворим, але і при
випадковій короткочасній зустрічі. У цьому відношенні туберкульоз відноситься
до високо контагіозних інфекцій, і хворі з відкритими формами туберкульозу
підлягають госпіталізації і негайному лікуванню. При закритій формі
туберкульозу мікробактерії в мокроті не виявляються, і такі хворі не є
небезпечними для оточуючих. По спадковості туберкульоз не передається, як
правило, діти хворих батьків народжуються здоровими. У більшості людей
зараження туберкульозом відбувається в дитинстві. Коли в організмі дитини
відбуваються незначні зміни, наявність мікробактерій веде до підвищеної
стійкості до туберкульозу, тобто з’являється імунітет. Захворювання
туберкульозом розвивається при зниженні стійкості організму внаслідок інших
перенесених хвороб, при незадовільних санітарно-побутових умовах, при тривалому
контакті з хворим, у якого відкрита форма туберкульозу, при поганому
харчуванні, коли в організм в недостатній кількості поступають білки і
вітаміни.
Найчастіше хворіють діти раннього віку, у яких слабо розвинений імунітет,
підлітки в період статевого дозрівання також є групою ризику в зв’язку з
нестійкою нервово-ендокринною регуляцією, або ж люди немолоді, у яких
стійкість організму до інфекції знижена.
На туберкульоз нерідко хворіють наркомани, у яких організм особливо
сприйнятливий до всіх видів захворювань.
Оскільки в організм людини туберкульозні збуджувані частіше потрапляють
через дихальні шляхи, вони, насамперед, вражають легені: у тканинах виникає
запалення у вигляді дрібних горбиків або більш великих палахів. Ці вогнища під
впливом бактерійних токсинів можуть зазнавати казеозного розпаду з утворенням
порожнин, каверн, у хворого починається виділення великої кількості мокроти з
кровохарканням. Якщо стійкість організму достатня, вогнища запалення можуть
розсмоктатися, ущільнитися за рахунок відкладення в них кальцію, навколо вогнищ
утвориться щільна капсула. При своєчасному лікуванні каверни можуть гоїтися з
утворенням рубця. Окремі форми туберкульозу оперують.
Крім легеневого туберкульозу, що протікає з температурною реакцією, із
загальною інтоксикацією, з місцевими специфічними ураженнями легень, існують
так звані поза легеневі форми туберкульозу: туберкульоз кісток і суглобів,
хребта, який вимагає тривалого і складного лікування і може призводити до
каліцтв; туберкульоз лімфатичних вузлів (шийних, пахвових, пахових);
туберкульоз нирок і моче статевої системи. Такі випадки не є рідкістю; все
частіше став виявлятися туберкульоз кишечника в запущених стадіях, що вимагає
хірургічного втручання; раніше досить часто зустрічався туберкульоз шкіри, який
називали золотухою, особливо небезпечний туберкульозний менінгіт (враження
мозкових оболонок). Для виявлення туберкульозу в дитячому віці проводять
реакцію Манту. Велике значення має масове флюорографічне обстеження населення,
при невеликих променевих навантаженнях і невеликій витраті часу воно дозволяє
виявляти різні патологічні процеси в легенях, зокрема і пухлини. Для
встановлення діагнозу туберкульозу використовуються різні лабораторні і
інструментальні дослідження, діагностикою і лікуванням туберкульозу займаються
фтизіатри.
Недотримання хворим лікарських порад, нерегулярний прийом ліків, порушення
режиму, вживання наркотичних засобів зменшує ефект лікування, призводить до
розвитку стійких нечутливих до ліків форм мікробактерій, що і спостерігаються все
частіше в наш час. Сьогодні проблема лікування хворих на туберкульоз непроста.
Куріння сприяє рецидиву захворювання, алкоголізм створює великі труднощі в
лікуванні хворого.
Профілактика цього захворювання включає соціальну санітарну і специфічну
профілактику. У соціальній профілактиці велике значення мають умови життя
населення, ліквідація проблеми безпритульності, підвищення загальної культури
населення, широке впровадження санітарних знань. Санітарна профілактика включає
комплекс заходів щодо попередження зараження туберкульозом: періодична
перевірка школярів, студентів, виявлення відкритих форм туберкульозу і
переведення хворих в безпечні для оточуючих місця. Оздоровлення дітей, що
проживають в сім’ях, де є туберкульозні хворі, та інші заходи.
Специфічна протитуберкульозна профілактика проводиться вакциною БЦЖ
обов’язково всім новонародженим. Вакцинуються також підлітки і дорослі.
Тривалість дії вакцини 4 – 5 років, після чого імунітет поступово гасне, тому
проводиться періодична ревакцинація.
Хворому на туберкульоз необхідно виконувати всі правила особистої гігієни,
про які його детально інформує лікар. Лікування на туберкульоз тривале і не
завжди ефективне: чим раніше поставлений діагноз, тим успішнішим буде
результат. На сьогодні багато випадків звернення хворих за медичною допомогою в
запущених стадіях, коли не тільки вилікувати повністю, але і врятувати життя не
вдається. Молодим завжди потрібно пам’ятати про це захворювання і виконувати
запобіжні заходи.
Немає коментарів:
Дописати коментар